Обдаровані діти ...
Мета: познайомити педагогів з характерними особливостями обдарованих дітей; довести необхідність створення найсприятливіших умов для всебічного розвитку дітей; налаштувати на активну взаємодію, взаєморозуміння, узгодження діяльності всіх учасників навчально-виховного процесу.
Матеріали: бейджики; ручки; маркери; плакат «Правила роботи»; плакат «Годинник»; стікери; плакат «Торбинка асоціацій»; аркуші паперу; кульки.
Час: 1 година 40 хвилин.
Хід заняття
1. Знайомство (5 хв)
2. Оголошення теми і мети заняття (3хв)
3. Правила роботи учасників тренінгу: (2хв)
· Добровільність участі.
· Позитивна налаштованість.
· Висловлюватися всім учасникам.
· Не перебивати, говорити по черзі.
· Говорити від себе.
· Не критикувати, поважати думку іншого.
· Бути щирим та активним.
4. Вправа «Очікування» (5хв)
Кожному учаснику тренінгу пропонують записати на стікерах свої очікування від цієї зустрічі. Потім кожен зачитує свої очікування і розміщує їх на годиннику.
5. Вправа «Торбинка асоціацій» (5хв)
- Коли ми говоримо «обдарована дитина», у кожного з вас, напевно, виникає якась асоціація. Яка ж це дитина? Запишіть, будь ласка, свої асоціації на стікерах і розмістіть їх на нашій «Торбинці асоціацій».
(Учасники тренінгу записують свої асоціації і озвучують їх).
6. Інформаційне повідомлення ведучого «Здібності, обдарованість, талант» (5хв)
- Лише у діяльності виявляються і розкриваються здібності. Творчі здібності розкриваються та формуються в активній творчій діяльності, яка потребує нестандартного мислення.
Обдарованість дитини – це здібність, яка у структурі особистості дитини найбільш розвинена.
Обдарована дитина – це така дитина, яка має вищий від своїх однолітків рівень здібностей.
Найвищий рівень розвитку обдарованості – талант і геніальність.
Слово «талант» означає дарування, це визначні природні здібності людини.
За рівнем розумового розвитку виокремлюють такі типологічні групи дітей:
*обдаровані (2-3%);
*здібні (15-18%);
*діти із задовільним розвитком (50-55%);
*діти зі слабким розвитком (10-15%).
Ознаки обдарованості
Раннє дитинство (1-3 роки). Невгамовна цікавість, нескінченні питання, вміння стежити за кількома подіями, великий словниковий запас, захопленість словесним розфарбовуванням, розвинута мова. Підвищена концентрація уваги на чомусь одному, завзятість у досягненні результату в сфері, якою цікавиться, здібності до малювання, музики, лічби, нетерплячість і поривчастість, винахідливість і багата фантазія.
Дошкільний період (4-6 років). Відмінна пам’ять, яскрава уява, нечіткість у розмежуванні реальності і фантазії, перебільшені страхи, егоцентризм, тонка моторна координація, віддається перевага товариству старших дітей та дорослих. Доброта, відкритість, величезна допитливість, схильність до активного дослідження навколишнього, гостре реагування на несправедливість.
Шкільний період (7-10 років). Успіх у багатьох починаннях, високі результати, потреба у колекціонуванні, класифікації, з задоволенням сприймає складні й довгострокові завдання, розвинута оперативна пам’ять, виражена спрямованість на творче виконання завдань, висока пізнавальна активність.
7. Вправа «Здібності, які може мати дитина» (10хв)
- Перш ніж виявити і розвивати здібності дитини, треба мати чіткі уявлення про них. Ми зараз у режимі «мозкового штурму» назвемо різноманітні здібності, які може мати дитина.
Здібності:
- розумові (інтелектуальні);
- музичні (музично-виконавські, співацькі, композиторські);
- пластичні (спортивні, танцювальні);
- художні (живопис, скульптура);
- літературні (поетичні, прозові);
- педагогічні;
- акторські;
- архітектурні;
- ремісницькі (вишивання, витинання тощо);
- технічні;
- природничі;
- ораторські;
- організаторські.
8. Вправа «Поговоримо про обдарованих, талановитих, здібних дітей» (10хв)
Для виконання вправи учасники об’єднуються у пари.
- Кожна пара отримає запитання із нашої «Скриньки запитань», подумає над ним і дасть відповідь: «Ми думаємо, що ...». Інші теж можуть висловлювати свою думку з даного питання.
· Як розпізнати обдарованого за зовнішністю? Це можливо?
· Які типові особливості поведінки обдарованої дитини?
· За якими рисами характеру, на вашу думку, може ховатися обдарованість?
· Які, на вашу думку, причини пізнього виявлення таланту?
· Виявлення таланту у якому віці можна вважати пізнім?
· Висловіть своє ставлення до тези, яку відстоюють деякі вчені-педагоги: «Будь-яка дитина є або може бути обдарованою за спеціально організованого педагогічного колективу».
· За яких причин обдарована дитина сама може прагнути заглушити чи приховати свій талант?
· Чи потрібно постійно створювати спеціальні умови для обдарованого учня (окремі завдання підвищеної складності, щоденні індивідуальні доручення, залучення до постійних позакласних заходів)?
· Що стимулює творчість?
· Які риси особистості сприяють творчості?
· Як педагог має співпрацювати із сім’єю обдарованої дитини?
9. Вправа «Ми вважаємо, що педагог повинен бути ...» (10хв)
- Науковці стверджують, що педагог є вирішальним фактором у системі навчання обдарованих дітей.
Кожна пара повинна підібрати характерні особливості педагогів, які працюють з обдарованими дітьми. І презентувати свої твердження: «Ми вважаємо, що педагог повинен бути ...».
Педагог повинен (варіанти тверджень):
- Бути доброзичливим, чуйним, поважати право іншого, бути несхожим на нього.
- Знатися на психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби і інтереси.
- Мати високий рівень інтелектуального розвитку.
- Мати широке коло інтересів і вмінь.
- Мати почуття гумору, але без схильності до сарказму.
- Мати живий та активний характер.
- Виявити гнучкість, бути готовим переглянути свої погляди і постійно вдосконалюватись.
- Мати творчий (бажано нетрадиційний світогляд).
- Мати достатньо високу самооцінку, позитивну «Я-концепцію».
- Бути емоційно стабільним.
- Уміти індивідуалізувати навчання.
- Уміти модифікувати навчальні програми.
- Бути готовим до виконання найрізноманітніших додаткових обов’язків, пов’язаних із навчанням обдарованих дітей.
10. Вправа «Паркан ідей» (10хв)
- Для виконання роботи ми об’єднаємося у 4 групи. Кожна група має аркуш паперу, який називається «Паркан ідей» і кожен із вас запише свою ідею роботи із обдарованими дітьми. Хтось один із групи презентує напрацювання.
(Розробка пропозицій щодо роботи з обдарованими дітьми і озвучування їх).
11. Вправа «Баласт» (10хв)
- У кожної групи є кулька, яка має назву «Баласт». Кожен учасник має можливість записати, чого не можна робити з обдарованими дітьми.
Один із групи презентує спільне напрацювання.
(А потім кульку знищують).
12. Релаксація
Етюд «Занедбаний сад» (метафорична релаксація) (10хв)
Мета: розслабитись, усвідомити своє місце у формуванні дитячої особистості.
Учасники сідають у зручні пози, звучить музика.
Ведучий
- Мобілізуйте свою творчу уяву. Дитячий колектив – це квітучий сад. Та, на жаль, у цьому садку трапляються занедбані куточки...
Етюд «Занедбаний сад»
Сядьте зручно, заплющте очі і дихайте спокійно. Уявіть великий білий екран. Поставте перед екраном фільтр вашого улюбленого кольору. Поступово він віддаляється від вас, стає меншим і меншим, і ось зовсім розчиняється ..., а ви, розслаблені і спокійні, готові вирушити у довгу подорож до стародавнього таємничого, покинутого замку. Ви бачите високу кам’яну стіну, обвиту плющем, у якій є невеликі дерев’яні дверцята. Відчиніть їх і зазирніть. Ви бачите чудову природу: шовкові трави, чудернацькі квіти, дивні дерева, які своїми м’якими голосами запрошують вас зайти, тихо нашіптуючи: «Заходь, заходь, заходь ...», - і ви опиняєтесь у прекрасному, але занедбаному садку. Рослини так буяють, що не видно землі, і важко знайти стежку. Вам хочеться довести все тут до ладу, і ви починаєте полоти бур’ян, підрізати гілки, виносити суху траву, все, все зайве, обкопуєте, поливаєте, словом, наводите повний лад. За деякий час оглядаєте те, що зробили і порівнюєте з тією частиною саду, якої ще не торкалися.
Ви задоволені результатом своєї праці, і таємничі голоси шепочуть: як гарно, як чисто, як дивовижно добре. Ви чуєте слова подяки, і радо відзначаєте, що все і завжди потребує догляду, турботи і уваги. І навіть сама по собі чудова природа, щоб тішити око, потребує турботливих рук, терпіння і любові. Ви вдоволено оглядаєте ще і ще цю дивовижну красу і повертаєтесь до кімнати, упевнені: ви в цьому світі потрібні, ви – джерело розуму, спокою та гармонії.
13. Презентація ведучими буклетів для педагогів «Обдарована дитина ...»
14. Вправа «Чи справдилися очікування?» (5хв)
- Чи справдилися ваші очікування? Якщо так, то перемістіть свою піщинку вниз.
15. Підсумок заняття (5хв)
- Що сподобалося на занятті?
- Яка вправа була найцікавіша?
Література
1. Тупичка Н. Я – творча особистість // Психолог. - 2008. - №48
2. Психологічна підтримка творчості учня / Упоряд. О. Главник, В. Зоц. – К.: Редакції загальнопедагогічних газет, 2003. – 128 с.
3. Чувасова Ю. Розвиток природних обдарувань та творчих здібностей дітей // Психолог. – 2007. - №47
Побудова правильної стратегії роботи з обдарованою дитиною передбачає її всебічне вивчення. Однак, попри всю важливість цього завдання, головна увага дослідників звертається не на комплексне обстеження обдарованої дитини, а на виявлення самого феномена обдарованості. Не заперечуючи потребу в розробці методик, спрямованих на ранню діагностику дитячої обдарованості, слід відмітити, що така робота може бути лише першим етапом у комплексному вивченні особливої дитини. Проблема полягає в тому, що звичайні тести розраховані на вивчення дітей з різним рівнем здатності, що вивчається. Тому обдарована особистість, потрапляючи у верхню частину шкали, виявляється частково виведеною за межі повноцінного вивчення - її високий результат жодним чином далі не диференціюється і майже не ранжується. Саме тому для лонгітюдного вивчення обдарованих дітей необхідна розробка нових методик або специфічна модифікація старих із розширенням значень у верхніх частинах шкали.
Психодіагностична програма колірного вибору (АПП ЦВ), яка являє собою формалізовану для комп'ютера проективну методику М. Люшера, що адаптована на систему з 7 шкал (одна - восьмикольорова, одна - п'ятикольорова і п'ять - чотирьохкольорові). Усі шкали методики зв'язані між собою і виступають як інтегрований, цілісний показник загальної структури внутрішніх станів випробуваного.
АПП ЦВ може використовуватися як у дослідницьких цілях, так і в безпосередній роботі психолога-практика. Програма дає можливість користувачу за досить нетривалий час зробити обробку на комп'ютері комбінацій вибору кольорів досліджуваним і одержати в зручному для експериментатора вигляді їх повну кількісну і якісну інтерпретацію.
Як інструмент психолога-практика АПП ЦВ дає можливість кваліфікувати характер порушень емоційно-вольової сфери, їх механізми і ступінь виразності, встановити потенційні можливості й оптимальні напрямки корекції виявлених дефектів.
Можна використати програму "МІКІГ, яка є модифікованим варіантом методики вивчення комунікативних установок особистості. Ця програма рекомендується для використання як особистісна методика при проведенні психодіагностичних процедур з метою профконсультування і т. п. Рекомендації розраховані на професійних психологів, однак, можуть бути використані для розв'язання вжиткових проблем педагогами й іншими фахівцями, які одержали підготовку в галузі психодіагностики.
За допомогою цієї програми можна виділити 4 типи спілкування, в яких може виявитись кожний з егостанів, а саме: гармонійний, формальний, відгороджений (відчужений) і конфліктний. Далі виділяються 12 основних комунікативних установок, утворених перетинанням 3-х позицій егостанів і 4-х типів спілкування: "Дитя гармонічне", "Дитя формальне", "Дитя відчужене", "Дитя конфліктне"; аналогічно - "Батько гармонічний" і т. п.
Отримана типологія є досить докладною і може використовуватися для вивчення основних позицій і установок особистості в спілкуванні та співвіднесенні їх з вимогами соціального середовища в цілому, конкретної комунікативної ситуації або діяльності, задачі, до якої може бути включений суб'єкт, а також з очікуваннями і комунікативними установками партнерів у випадку вивчення сумісності в міжособистісних взаєминах.
У разі виникнення сумнівів стосовно обдарованості тієї чи іншої дитини вчителі-практики, порадившись із психологом (або навіть без цього, бо не у всіх школах є штатний психолог), можуть скористатись уже відомими варіантами проведення діагностики. Найпоширенішим із них є тестологічний підхід — оцінка інтелектуального розвитку (конвергентне мислення — тести Д. Векслера, Дж. Равена) та креативності (дивергентне мислення — тести П. Торренса, Дж. Плфорда), а також методики виявлення домінантної мотивації. Адже, згадаємо, що, за Дж. Рензуллі, обдарованість — поєднання трьох компонентів: мотивації, орієнтованої на виконання завдання, видатних розумових здібностей і креативності.
Звичайно, тестування з метою виявлення обдарованості часто піддається критиці як ненадійне, бо не може виявити приховану, потенційну обдарованість. Однак шляхом тривалих спостережень, враховуючи, крім зазначених компонентів, ще й індивідуальні особливості (g-фактор), неодноразові процедури групового тестування, можна визначити коло претендентів для спеціальних занять у невеличких групах за програмою для обдарованих. Ця модель діагностування виявилась більш прийнятною для закладів нового типу (ліцеїв, гімназій тощо).
Проте проводити разове тестування з метою прийому дітей до освітніх закладів підвищеного статусу (ліцеї, гімназії тощо) законодавчо заборонено. Крім тестування, застосовуються моделі діагностики дітей шляхом довготривалих спостережень за ними. Таку модель ми використовували в основному в масових школах, оскільки згідно з нею відпадає потреба в жорсткій селекції дітей. Діагностика обдарованості грунтується на здібностях, інтересах і манері засвоєння матеріалу кожного суб'єкта навчання. Спостереження спрямовані на виявлення переваг учня, а не на його недоліки. Технологія навчання схожа на додаткові заняття за спеціальною, дещо ускладненою програмою з вільним відвідуванням і змінним складом груп.
Для педагогів-практиків К. Хеллером розроблена «модель послідовної стратегії прийняття рішень» щодо багатофакторних типологічних моделей обдарованості. Пошук талантів ведеться поетапно з послідовним прийняттям рішень на кожному відрізку (постановка «діагнозу» відбувається за участю всіх учасників навчального процесу в групі).
Відомою в педагогіці є «модель діагностики розвитку» (Ю.Д. Бабаєва та А.Г. Асмолов), за якою дитину перевіряють не стільки на наявні знання і вміння оперувати ними, скільки на здатність до їх розвитку. Цей варіант діагностики з успіхом застосовується як в масових школах, так і в закладах нового типу. Діагностика передбачає: а) попереднє психодіагностичне обстеження; б) встановлення причин виникнення психологічних перепон до розвитку; в) типологічну діагностику (визначення типу розвитку, з'ясування механізмів створення перепон); г) прогнозування можливих наслідків розвитку; д) розробку педагогічних рекомендацій з оптимального навчання та розвитку конкретної дитини.
Для виявлення обдарованості можна скористатись і комплексною діагностикою, популярною серед учених та практиків усього світу. Вона стимулює процес самопізнання, самовиховання та самореалізації, дає змогу виявити індивідуально-психологічні передумови, від яких залежить прискорення (чи уповільнення) розвитку творчої обдарованості. Діагностування починають із темпераменту, потім рис характеру (інтересів, нахилів, здібностей тощо). Процес виявлення обдарованості здійснюється поетапно:
1) спостереження;
2) виявлення психологічного стану дитини шляхом власної оцінки;
3) визначення коефіцієнта розумового розвитку 10;
4) визначення інтелектуального розвитку шляхом дослідження вербальних здібностей учня;
5) визначення продуктів творчості школяра;
6) всебічний аналіз конкретних випадків.
Концепція інтелектуальної обдарованості має трирівневу структуру:
— компонентний рівень відображає найзагальніші методи пізнавальної діяльності незалежно від конкретного змісту задач і зовнішніх чинників; на цьому рівні здійснюються три види операцій: пізнавальні (отримання та опрацювання інформації), мотиваційні (вибір проблеми, стратегія, контроль і регулювання процесу вирішення, врахування чинників навколишнього середовища), виконавчі (розв'язання задачі);
— конкретний рівень, пов'язаний із певними структурами та ситуаціями, вирішення яких потребує інтелектуальних зусиль (розв'язання нестандартної задачі тощо);
— контекстуальний рівень зумовлений соціокультурним оточенням дитини, її індивідуальними особливостями.
Інтелектуальна обдарованість є обов'язковою й необхідною для виявлення обізнаності з різних галузей знань, академічної компетенції, енциклопедичної ерудиції. Однак вона, хоча і є обов'язковою умовою, але недостатня для прояву творчих здібностей і талантів (у цьому випадку IQ має бути вище 120). Крім того, критеріями креативності є швидкість продукування ідей, їх оригінальність, метафоричність. Стосовно творчості поняття «оригінальність як здатність продукувати віддалені асоціації і давати незвичні відповіді» було доведено Дж. Плфордом. А Е.П. Торренс оцінював оригінальність як мінімальну частоту даної відповіді у даній групі. Це поняття означає незапозичений, незкопійований, самостійний, своєрідний, незвичний, новий. Оригінальність — сила прояву індивідуальності, що є основним критерієм творчості, ступенем її вираженості, який відрізняє продукт творчості від інших подібних до нього. Отже, творчість підкреслює індивідуальність особистості, її прагнення створити щось своє, особливе, а креативність — яскраво виражена оригінальність. Чим сильніше бажання учня бути «самим собою», оригінальним, неповторним, тим більше в ньому внутрішньої впевненості й тим, більшою є ймовірність подолання стереотипів, створення ним чогось незвичного в науці, техніці тощо.
Метафоричність — здатність суб'єкта використовувати й конструювати метафори в процесі своєї діяльності, що дає змогу виявити рівень якісної відмінності між проявом індивідуального багатоманіття і креативністю. Метафоричність — комплекс інтелектуальних властивостей, що виявляється в готовності дитини працювати у фантастичному «неможливому» контексті, схильність використовувати символічні порівняння для висловлення своїх думок, уміння бачити в простому складне, а в складному — просте. Процес метафоризації здійснюється на основі порівнянь як результату асоціацій за схожістю і їх більш складної форми — аналогій. Порівняння є головною операцією, яка «працює» в ході творчого процесу, зокрема, здійснюючи змістовий синтез. Оригінальні порівняння — аналогії, метафори — відповідають таким ознакам креативності як незвичність точки зору, розширення меж очікуваної відповіді, зіставлення несумісного, ступінь деталізації відповіді, фантазування, емоційна виразність доведень тощо. Ці ознаки відбивають рівень розвитку уяви. А оригінальність саме й виявляється в результаті дії уяви.
Додаток 2
до Методичних рекомендацій
щодо здійснення моніторингу
роботи з обдарованими дітьми
Інструментарій
щодо визначення рівня зацікавленості учнів навчальними предметами,
мотивації учнів до участі в інтелектуальних змаганнях
1. Анкета для вивчення мотивів навчальної діяльності учнів Б.К.Пашнєва// Б.К.Пашнєв «Психодіагностика обдарованості». – Харків, «Основа». – 2007.
2. Опитувальник для вивчення пізнавальної активності учнів// Б.К.Пашнєв «Психодіагностика обдарованості». – Харків, «Основа». – 2007.
3. Методики вивчення ставлення до навчального процесу та навчальних предметів/Особливості дослідження мотивації навчання учнів молодшої школи//Обдарована дитина. – 2006.- № 9.
4. Определение творческого потенциала учащегося и способа мышления (словарный тест)//Обдарована дитина. -2006. - № 8,10.
5. Анкети «Чому ти намагаєшся добре вчитися?», «Освітня діяльність учнів», «Самооцінка освітньої діяльності учнів»/Психологічний моніторинг як система інформаційного супроводу навчального процесу// Обдарована дитина. -2006. - № 7.
6. Діагностична карта діяльності учня//Директор школи. - 2008. - № 31-32. – с.20-21.
ТРЕНІНГ ДЛЯ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ
Прийом «Симпозіум». Учням пропонується уважно прочитати навчальний текст протягом певного проміжку часу і розподілити між собою ролі: редактор, критик, автор, рецензент, незнайко, доцент, академік.
Потім кожен у своєму амплуа повинен викласти навчальний текст. Інші учасники симпозіуму оцінюють виступ. Учасники симпозіуму також мають право доповнювати виступи один одного.
Прийом «Скриня мудрості». Учням пропонується уважно прочитати текст і написати записку, в якій ставиться важке запитання по тексту. Усі записки поміщають у коробку. Потім повторно усі читають текст і
виймають з коробки по одній записці. По черзі відповідають на запитання. Оцінюються змістовність, глибина питання і якість відповіді.
Прийом «Незвичайна доповідь». Читається текст Кожен учень кодує зміст тексту за допомогою знаків, схем, малюнків і передає таку записку сусідові праворуч. Тепер кожен робить доповідь по даному тексту,
використовуючи малюнки або схеми свого сусіда.
Прийом «Мініатюра». Клас поділяється на групи по 3 особи. Усі читають навчальний текст, а потім кожна група зображує суть тексту якою-небудь мініатюрою. Це може бути сценка, пісня, пантоміма. Інші
повинні словами пояснити побачене. Кожна мініатюра оцінюється за 5-бальною шкалою з урахуванням спритності, оригінальності виконання.
Прийом «Виявлення помилки». Учням пропонується уважно прочитати текст, зрозуміти його зміст і основну думку. Потім їм дають цей же текст, але зі зміненим у певних межах змістом. Задача — знайти і виправити всі
неправильні твердження. Кожен виконує завдання письмово, після чого обговорюються зроблені виправлення. Якщо не всі неточності помічені учнями, то пропонується ще раз переглянути початковий
навчальний текст і відзначити упущене.
Прийом «Настирливий гравець». Учням дається наступна інструкція: «Відомо, що дрібні подробиці навчального матеріалу потрібні для міцного засвоєння. Зараз ми прочитаємо текст у темпі, але уважно. Потім ви
складете список запитань до тексту. У кого цей список буде довшим, той і виграв у цьому інтелектуальному змаганні. Важливо, щоб запитання охопили весь навчальний матеріал, усі його нюанси. Після
складання запитань ви будете по черзі ставити свої запитання всім учням, а вони по черзі будуть коротко відповідати на них. Так ми визначимо найнастирливішого гравця».
Прийом «Склади програму навчання». Учням дається наступна інструкція: «Прочитайте навчальний текст. Уявіть, що ви — укладач навчальної програми з певного предмета. Програма має відбивати основний зміст, розділи,
теми, труднощі, що можуть зустрічатися при вивченні цього матеріалу, прийоми, що полегшать засвоєння матеріалу. Потрібно скласти найзручнішу, раціональну й оптимальну програму, якою могли б
користуватися інші учні». Потім програма виноситься на загальне обговорення.
Прийом «Цікаві історії». Учням дається наступна інструкція: «Ознайомтеся з навчальним текстом. Виділіть і випишіть у стовпчик ключові слова цього тексту. Придумайте смішну
історію, у якій усі ці слова послідовно, одне за одним, зав’язані в якусь осмислену, можливо і неймовірну історію». Потім конкурс проводиться на найоригінальнішу і цікаву історію на основі цих
слів. Після конкурсу пропонується відтворити первісний навчальний текст, спираючись тільки на свої ключові слова. Перемагає той, хто переказує текст найбільш близько до оригіналу.