Обдаровані діти ...

Мета: познайомити педагогів з характерними особливостями обдарованих дітей; довести необхідність створення найсприятливіших умов для всебічного розвитку дітей; налаштувати  на активну взаємодію, взаєморозуміння, узгодження діяльності всіх учасників навчально-виховного процесу.

Матеріали: бейджики; ручки; маркери; плакат «Правила роботи»; плакат «Годинник»; стікери; плакат «Торбинка асоціацій»; аркуші паперу; кульки.

Час: 1 година 40 хвилин.

Хід заняття

1. Знайомство (5 хв)

2. Оголошення теми і мети заняття (3хв)

3. Правила роботи учасників тренінгу: (2хв)

·        Добровільність участі.

·        Позитивна налаштованість.

·        Висловлюватися всім учасникам.

·        Не перебивати, говорити по черзі.

·        Говорити від себе.

·        Не критикувати, поважати думку іншого.

·        Бути щирим та активним.

4. Вправа «Очікування» (5хв)

Кожному учаснику тренінгу пропонують записати на  стікерах свої очікування від цієї зустрічі. Потім кожен зачитує свої очікування і розміщує їх на годиннику.

5.                      Вправа «Торбинка асоціацій» (5хв)

- Коли ми говоримо «обдарована дитина», у кожного з вас, напевно, виникає якась асоціація. Яка ж це дитина? Запишіть, будь ласка, свої асоціації на стікерах і розмістіть їх на нашій «Торбинці асоціацій».

(Учасники тренінгу записують свої асоціації і озвучують їх).

6. Інформаційне повідомлення ведучого «Здібності, обдарованість, талант» (5хв)

-                    Лише у діяльності виявляються і розкриваються здібності. Творчі здібності розкриваються та формуються в активній творчій діяльності, яка потребує нестандартного мислення.

Обдарованість дитини – це здібність, яка у структурі особистості дитини найбільш розвинена.

Обдарована дитина – це така дитина, яка має вищий від своїх однолітків рівень здібностей.

Найвищий рівень розвитку обдарованості – талант і геніальність.

 Слово «талант» означає дарування, це визначні природні здібності людини.

За рівнем розумового розвитку виокремлюють такі типологічні групи дітей:

*обдаровані (2-3%);

*здібні (15-18%);

*діти із задовільним розвитком (50-55%);

*діти зі слабким розвитком (10-15%).

Ознаки обдарованості

Раннє дитинство (1-3 роки). Невгамовна цікавість, нескінченні питання, вміння стежити за кількома подіями, великий словниковий запас, захопленість словесним розфарбовуванням, розвинута мова. Підвищена концентрація уваги на чомусь одному, завзятість у досягненні результату в сфері, якою цікавиться, здібності до малювання, музики, лічби, нетерплячість і поривчастість, винахідливість і багата фантазія.

Дошкільний період (4-6 років). Відмінна пам’ять, яскрава уява, нечіткість у розмежуванні реальності і фантазії, перебільшені страхи, егоцентризм, тонка моторна координація, віддається перевага товариству старших дітей та дорослих. Доброта, відкритість, величезна допитливість, схильність до активного дослідження навколишнього, гостре реагування на несправедливість.

Шкільний період (7-10 років). Успіх у багатьох починаннях, високі результати, потреба у колекціонуванні, класифікації, з задоволенням сприймає складні й довгострокові завдання, розвинута оперативна пам’ять, виражена спрямованість на творче виконання завдань, висока пізнавальна активність.

7. Вправа «Здібності, які може мати дитина» (10хв)

- Перш ніж виявити і розвивати здібності дитини, треба мати чіткі уявлення про них. Ми зараз у режимі «мозкового штурму» назвемо різноманітні здібності, які може мати дитина.

Здібності:

-                    розумові (інтелектуальні);

-                    музичні (музично-виконавські, співацькі, композиторські);

-                    пластичні (спортивні, танцювальні);

-                    художні (живопис, скульптура);

-                    літературні (поетичні, прозові);

-                    педагогічні;

-                    акторські;

-                    архітектурні;

-                    ремісницькі (вишивання, витинання тощо);

-                    технічні;

-                    природничі;

-                    ораторські;

-                    організаторські.

8. Вправа «Поговоримо про обдарованих, талановитих, здібних дітей» (10хв)

Для виконання вправи  учасники об’єднуються у пари.

- Кожна пара отримає запитання із нашої «Скриньки запитань», подумає над ним і дасть відповідь: «Ми думаємо, що ...». Інші теж можуть висловлювати свою думку з даного питання.

·                                      Як розпізнати обдарованого за зовнішністю? Це можливо?

·                                      Які типові особливості поведінки обдарованої дитини?

·                                      За якими рисами характеру, на вашу думку, може ховатися обдарованість?

·                                      Які, на вашу думку, причини пізнього виявлення таланту?

·                                      Виявлення таланту у якому віці можна вважати пізнім?

·                                      Висловіть своє ставлення до тези, яку відстоюють деякі вчені-педагоги: «Будь-яка дитина є або може бути обдарованою за спеціально організованого педагогічного колективу».

·                                      За яких причин обдарована дитина сама може прагнути заглушити чи приховати свій талант?

·                                      Чи потрібно постійно створювати спеціальні умови для обдарованого учня (окремі завдання підвищеної складності, щоденні індивідуальні доручення, залучення до постійних позакласних заходів)?

·                                      Що стимулює творчість?

·                                      Які риси особистості сприяють творчості?

·                                      Як педагог має співпрацювати із сім’єю обдарованої дитини?

9. Вправа «Ми вважаємо, що педагог повинен бути ...» (10хв)

-  Науковці стверджують, що педагог є вирішальним фактором у системі навчання обдарованих дітей.

Кожна пара повинна підібрати характерні особливості педагогів, які працюють з обдарованими дітьми. І презентувати свої твердження: «Ми вважаємо, що педагог повинен бути ...».

Педагог повинен (варіанти тверджень):

-                                                  Бути доброзичливим, чуйним, поважати право іншого, бути несхожим на нього.

-                                                  Знатися на психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби і інтереси.

-                                                  Мати високий рівень інтелектуального розвитку.

-                                                  Мати широке коло інтересів і вмінь.

-                                                  Мати почуття гумору, але без схильності до сарказму.

-                                                  Мати живий та активний характер.

-                                                  Виявити гнучкість, бути готовим переглянути свої погляди і постійно вдосконалюватись.

-                                                  Мати творчий (бажано нетрадиційний світогляд).

-                                                   Мати достатньо високу самооцінку, позитивну «Я-концепцію».

-                                                  Бути емоційно стабільним.

-                                                  Уміти індивідуалізувати навчання.

-                                                  Уміти модифікувати навчальні програми.

-                                                  Бути готовим до виконання найрізноманітніших додаткових обов’язків, пов’язаних із навчанням обдарованих дітей.

10.                 Вправа «Паркан ідей» (10хв)

- Для виконання роботи ми об’єднаємося у 4 групи. Кожна група має аркуш паперу, який називається «Паркан ідей» і кожен із вас запише свою ідею роботи із обдарованими дітьми. Хтось один із групи презентує напрацювання.

(Розробка пропозицій щодо роботи з обдарованими дітьми і озвучування їх).

11.                 Вправа «Баласт» (10хв)

- У кожної групи є кулька, яка має назву «Баласт». Кожен учасник має можливість записати, чого не можна робити з обдарованими дітьми.

Один із групи презентує спільне напрацювання.

(А потім кульку знищують).

12.                 Релаксація

Етюд «Занедбаний сад» (метафорична релаксація) (10хв)

Мета: розслабитись, усвідомити своє місце у формуванні дитячої особистості.

Учасники сідають у зручні пози, звучить музика.

Ведучий

-  Мобілізуйте свою творчу уяву. Дитячий колектив – це квітучий сад. Та, на жаль, у цьому садку трапляються занедбані куточки...

Етюд «Занедбаний сад»

Сядьте зручно, заплющте очі і дихайте спокійно. Уявіть великий білий екран. Поставте перед екраном фільтр вашого улюбленого кольору. Поступово він віддаляється від вас, стає меншим і меншим, і ось зовсім розчиняється ..., а ви, розслаблені і спокійні, готові вирушити у довгу подорож до стародавнього таємничого, покинутого замку. Ви бачите високу кам’яну стіну, обвиту плющем, у якій є невеликі дерев’яні дверцята. Відчиніть їх і зазирніть. Ви бачите чудову природу: шовкові трави, чудернацькі квіти, дивні дерева, які своїми м’якими голосами запрошують вас зайти, тихо нашіптуючи: «Заходь, заходь, заходь ...», - і ви опиняєтесь у прекрасному, але занедбаному садку. Рослини так буяють, що не видно землі, і важко знайти стежку. Вам хочеться довести все тут до ладу, і ви починаєте полоти бур’ян, підрізати гілки, виносити суху траву, все, все зайве, обкопуєте, поливаєте, словом, наводите повний лад. За деякий час оглядаєте те, що зробили і порівнюєте з тією частиною саду, якої ще не торкалися.

 Ви задоволені результатом своєї праці, і таємничі голоси шепочуть: як гарно, як чисто, як дивовижно добре. Ви чуєте слова подяки, і радо відзначаєте, що все і завжди потребує догляду, турботи і уваги. І навіть сама по собі чудова природа, щоб тішити око, потребує турботливих рук, терпіння і любові. Ви вдоволено оглядаєте ще і ще цю дивовижну красу і повертаєтесь до кімнати, упевнені: ви в цьому світі потрібні, ви – джерело розуму, спокою та гармонії.

13.                 Презентація ведучими буклетів для педагогів «Обдарована дитина ...»

14.                 Вправа «Чи справдилися очікування?» (5хв)

- Чи справдилися ваші очікування? Якщо так, то перемістіть свою піщинку вниз.

15.                 Підсумок заняття (5хв)

- Що сподобалося на занятті?

- Яка вправа була найцікавіша?

 

Література

1.                      Тупичка Н.  Я – творча особистість // Психолог. - 2008. - №48

2.                      Психологічна підтримка творчості учня / Упоряд. О. Главник, В. Зоц. – К.: Редакції загальнопедагогічних газет, 2003. – 128 с.

 

3.                      Чувасова Ю. Розвиток природних обдарувань та творчих здібностей дітей // Психолог. – 2007. - №47

 

 

Методи діагностування обдарованих дітей

Побудова правильної стратегії роботи з обдарованою дитиною передбачає її всебічне вивчення. Однак, попри всю важливість цього завдання, головна увага дослідників звертається не на комплексне обстеження обдарованої дитини, а на виявлення самого феномена обдарованості. Не заперечуючи потребу в розробці методик, спрямованих на ранню діагностику дитячої обдарованості, слід відмітити, що така робота може бути лише першим етапом у комплексному вивченні особливої дитини. Проблема полягає в тому, що звичайні тести розраховані на вивчення дітей з різним рівнем здатності, що вивчається. Тому обдарована особистість, потрапляючи у верхню частину шкали, виявляється частково виведеною за межі повноцінного вивчення - її високий результат жодним чином далі не диференціюється і майже не ранжується. Саме тому для лонгітюдного вивчення обдарованих дітей необхідна розробка нових методик або специфічна модифікація старих із розширенням значень у верхніх частинах шкали.

Психодіагностична програма колірного вибору (АПП ЦВ), яка являє собою формалізовану для комп'ютера проективну методику М. Люшера, що адаптована на систему з 7 шкал (одна - восьмикольорова, одна - п'ятикольорова і п'ять - чотирьохкольорові). Усі шкали методики зв'язані між собою і виступають як інтегрований, цілісний показник загальної структури внутрішніх станів випробуваного.

АПП ЦВ може використовуватися як у дослідницьких цілях, так і в безпосередній роботі психолога-практика. Програма дає можливість користувачу за досить нетривалий час зробити обробку на комп'ютері комбінацій вибору кольорів досліджуваним і одержати в зручному для експериментатора вигляді їх повну кількісну і якісну інтерпретацію.

Як інструмент психолога-практика АПП ЦВ дає можливість кваліфікувати характер порушень емоційно-вольової сфери, їх механізми і ступінь виразності, встановити потенційні можливості й оптимальні напрямки корекції виявлених дефектів.

Можна використати програму "МІКІГ, яка є модифікованим варіантом методики вивчення комунікативних установок особистості. Ця програма рекомендується для використання як особистісна методика при проведенні психодіагностичних процедур з метою профконсультування і т. п. Рекомендації розраховані на професійних психологів, однак, можуть бути використані для розв'язання вжиткових проблем педагогами й іншими фахівцями, які одержали підготовку в галузі психодіагностики.

За допомогою цієї програми можна виділити 4 типи спілкування, в яких може виявитись кожний з егостанів, а саме: гармонійний, формальний, відгороджений (відчужений) і конфліктний. Далі виділяються 12 основних комунікативних установок, утворених перетинанням 3-х позицій егостанів і 4-х типів спілкування: "Дитя гармонічне", "Дитя формальне", "Дитя відчужене", "Дитя конфліктне"; аналогічно - "Батько гармонічний" і т. п.

Отримана типологія є досить докладною і може використовуватися для вивчення основних позицій і установок особистості в спілкуванні та співвіднесенні їх з вимогами соціального середовища в цілому, конкретної комунікативної ситуації або діяльності, задачі, до якої може бути включений суб'єкт, а також з очікуваннями і комунікативними установками партнерів у випадку вивчення сумісності в міжособистісних взаєминах.

У разі виникнення сумнівів стосовно обдарованості тієї чи іншої дитини вчителі-практики, порадившись із психологом (або навіть без цього, бо не у всіх школах є штатний психолог), можуть скористатись уже відомими варіантами проведення діагностики. Найпоширенішим із них є тестологічний підхід — оцінка інтелектуального розвитку (конвергентне мислення — тести Д. Векслера, Дж. Равена) та креативності (дивергентне мислення — тести П. Торренса, Дж. Плфорда), а також методики виявлення домінантної мотивації. Адже, згадаємо, що, за Дж. Рензуллі, обдарованість — поєднання трьох компонентів: мотивації, орієнтованої на виконання завдання, видатних розумових здібностей і креативності.

Звичайно, тестування з метою виявлення обдарованості часто піддається критиці як ненадійне, бо не може виявити приховану, потенційну обдарованість. Однак шляхом тривалих спостережень, враховуючи, крім зазначених компонентів, ще й індивідуальні особливості (g-фактор), неодноразові процедури групового тестування, можна визначити коло претендентів для спеціальних занять у невеличких групах за програмою для обдарованих. Ця модель діагностування виявилась більш прийнятною для закладів нового типу (ліцеїв, гімназій тощо).

Проте проводити разове тестування з метою прийому дітей до освітніх закладів підвищеного статусу (ліцеї, гімназії тощо) законодавчо заборонено. Крім тестування, застосовуються моделі діагностики дітей шляхом довготривалих спостережень за ними. Таку модель ми використовували в основному в масових школах, оскільки згідно з нею відпадає потреба в жорсткій селекції дітей. Діагностика обдарованості грунтується на здібностях, інтересах і манері засвоєння матеріалу кожного суб'єкта навчання. Спостереження спрямовані на виявлення переваг учня, а не на його недоліки. Технологія навчання схожа на додаткові заняття за спеціальною, дещо ускладненою програмою з вільним відвідуванням і змінним складом груп.

Для педагогів-практиків К. Хеллером розроблена «модель послідовної стратегії прийняття рішень» щодо багатофакторних типологічних моделей обдарованості. Пошук талантів ведеться поетапно з послідовним прийняттям рішень на кожному відрізку (постановка «діагнозу» відбувається за участю всіх учасників навчального процесу в групі).

Відомою в педагогіці є «модель діагностики розвитку» (Ю.Д. Бабаєва та А.Г. Асмолов), за якою дитину перевіряють не стільки на наявні знання і вміння оперувати ними, скільки на здатність до їх розвитку. Цей варіант діагностики з успіхом застосовується як в масових школах, так і в закладах нового типу. Діагностика передбачає: а) попереднє психодіагностичне обстеження; б) встановлення причин виникнення психологічних перепон до розвитку; в) типологічну діагностику (визначення типу розвитку, з'ясування механізмів створення перепон); г) прогнозування можливих наслідків розвитку; д) розробку педагогічних рекомендацій з оптимального навчання та розвитку конкретної дитини.

Для виявлення обдарованості можна скористатись і комплексною діагностикою, популярною серед учених та практиків усього світу. Вона стимулює процес самопізнання, самовиховання та самореалізації, дає змогу виявити індивідуально-психологічні передумови, від яких залежить прискорення (чи уповільнення) розвитку творчої обдарованості. Діагностування починають із темпераменту, потім рис характеру (інтересів, нахилів, здібностей тощо). Процес виявлення обдарованості здійснюється поетапно:

1) спостереження;

2) виявлення психологічного стану дитини шляхом власної оцінки;

3) визначення коефіцієнта розумового розвитку 10;

4) визначення інтелектуального розвитку шляхом дослідження вербальних здібностей учня;

5) визначення продуктів творчості школяра;

6) всебічний аналіз конкретних випадків.

Концепція інтелектуальної обдарованості має трирівневу структуру:

— компонентний рівень відображає найзагальніші методи пізнавальної діяльності незалежно від конкретного змісту задач і зовнішніх чинників; на цьому рівні здійснюються три види операцій: пізнавальні (отримання та опрацювання інформації), мотиваційні (вибір проблеми, стратегія, контроль і регулювання процесу вирішення, врахування чинників навколишнього середовища), виконавчі (розв'язання задачі);

— конкретний рівень, пов'язаний із певними структурами та ситуаціями, вирішення яких потребує інтелектуальних зусиль (розв'язання нестандартної задачі тощо);

— контекстуальний рівень зумовлений соціокультурним оточенням дитини, її індивідуальними особливостями.

Інтелектуальна обдарованість є обов'язковою й необхідною для виявлення обізнаності з різних галузей знань, академічної компетенції, енциклопедичної ерудиції. Однак вона, хоча і є обов'язковою умовою, але недостатня для прояву творчих здібностей і талантів (у цьому випадку IQ має бути вище 120). Крім того, критеріями креативності є швидкість продукування ідей, їх оригінальність, метафоричність. Стосовно творчості поняття «оригінальність як здатність продукувати віддалені асоціації і давати незвичні відповіді» було доведено Дж. Плфордом. А Е.П. Торренс оцінював оригінальність як мінімальну частоту даної відповіді у даній групі. Це поняття означає незапозичений, незкопійований, самостійний, своєрідний, незвичний, новий. Оригінальність — сила прояву індивідуальності, що є основним критерієм творчості, ступенем її вираженості, який відрізняє продукт творчості від інших подібних до нього. Отже, творчість підкреслює індивідуальність особистості, її прагнення створити щось своє, особливе, а креативність — яскраво виражена оригінальність. Чим сильніше бажання учня бути «самим собою», оригінальним, неповторним, тим більше в ньому внутрішньої впевненості й тим, більшою є ймовірність подолання стереотипів, створення ним чогось незвичного в науці, техніці тощо.

Метафоричність — здатність суб'єкта використовувати й конструювати метафори в процесі своєї діяльності, що дає змогу виявити рівень якісної відмінності між проявом індивідуального багатоманіття і креативністю. Метафоричність — комплекс інтелектуальних властивостей, що виявляється в готовності дитини працювати у фантастичному «неможливому» контексті, схильність використовувати символічні порівняння для висловлення своїх думок, уміння бачити в простому складне, а в складному — просте. Процес метафоризації здійснюється на основі порівнянь як результату асоціацій за схожістю і їх більш складної форми — аналогій. Порівняння є головною операцією, яка «працює» в ході творчого процесу, зокрема, здійснюючи змістовий синтез. Оригінальні порівняння — аналогії, метафори — відповідають таким ознакам креативності як незвичність точки зору, розширення меж очікуваної відповіді, зіставлення несумісного, ступінь деталізації відповіді, фантазування, емоційна виразність доведень тощо. Ці ознаки відбивають рівень розвитку уяви. А оригінальність саме й виявляється в результаті дії уяви.

 

 

 

 

Додаток 2

                                                                                              до Методичних рекомендацій

         щодо здійснення моніторингу

роботи з обдарованими дітьми

 

 

 

 

Інструментарій

щодо визначення рівня зацікавленості учнів навчальними предметами,

мотивації учнів до участі в інтелектуальних змаганнях

 

1.     Анкета для вивчення мотивів навчальної діяльності учнів Б.К.Пашнєва// Б.К.Пашнєв «Психодіагностика обдарованості». – Харків, «Основа». – 2007.

2.     Опитувальник для вивчення пізнавальної активності учнів// Б.К.Пашнєв «Психодіагностика обдарованості». – Харків, «Основа». – 2007.

3.     Методики вивчення ставлення до навчального процесу та навчальних предметів/Особливості дослідження мотивації навчання учнів молодшої школи//Обдарована дитина. – 2006.- № 9.

4.     Определение творческого потенциала учащегося и способа мышления (словарный тест)//Обдарована дитина. -2006. - № 8,10.

5.       Анкети «Чому ти намагаєшся добре вчитися?», «Освітня діяльність учнів», «Самооцінка освітньої діяльності учнів»/Психологічний моніторинг як система інформаційного супроводу навчального процесу// Обдарована дитина. -2006. - № 7.

 

6.     Діагностична карта діяльності учня//Директор школи. - 2008. - № 31-32. – с.20-21.

 

 

ТРЕНІНГ ДЛЯ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

Прийом «Симпозіум». Учням пропонується уважно прочитати навчальний текст протягом певного проміжку часу і розподілити між собою ролі: редактор, критик, автор, рецензент, незнайко, доцент, академік. Потім кожен у своєму амплуа повинен викласти навчальний текст. Інші учасники симпозіуму оцінюють виступ. Учасники симпозіуму також мають право доповнювати виступи один одного.

 

Прийом «Скриня мудрості». Учням пропонується уважно прочитати текст і написати записку, в якій ставиться важке запитання по тексту. Усі записки поміщають у коробку. Потім повторно усі читають текст і виймають з коробки по одній записці. По черзі відповідають на запитання. Оцінюються змістовність, глибина питання і якість відповіді.

 

Прийом «Незвичайна доповідь». Читається текст Кожен учень кодує зміст тексту за допомогою знаків, схем, малюнків і передає таку записку сусідові праворуч. Тепер кожен робить доповідь по даному тексту, використовуючи малюнки або схеми свого сусіда.

 

Прийом «Мініатюра». Клас поділяється на групи по 3 особи. Усі читають навчальний текст, а потім кожна група зображує суть тексту якою-небудь мініатюрою. Це може бути сценка, пісня, пантоміма. Інші повинні словами пояснити побачене. Кожна мініатюра оцінюється за 5-бальною шкалою з урахуванням спритності, оригінальності виконання.

 

Прийом «Виявлення помилки». Учням пропонується уважно прочитати текст, зрозуміти його зміст і основну думку. Потім їм дають цей же текст, але зі зміненим у певних межах змістом. Задача — знайти і виправити всі неправильні твердження. Кожен виконує завдання письмово, після чого обговорюються зроблені виправлення. Якщо не всі неточності помічені учнями, то пропонується ще раз переглянути початковий навчальний текст і відзначити упущене.

 

Прийом «Настирливий гравець». Учням дається наступна інструкція: «Відомо, що дрібні подробиці навчального матеріалу потрібні для міцного засвоєння. Зараз ми прочитаємо текст у темпі, але уважно. Потім ви складете список запитань до тексту. У кого цей список буде довшим, той і виграв у цьому інтелектуальному змаганні. Важливо, щоб запитання охопили весь навчальний матеріал, усі його нюанси. Після складання запитань ви будете по черзі ставити свої запитання всім учням, а вони по черзі будуть коротко відповідати на них. Так ми визначимо найнастирливішого гравця».

 

Прийом «Склади програму навчання». Учням дається наступна інструкція: «Прочитайте навчальний текст. Уявіть, що ви — укладач навчальної програми з певного предмета. Програма має відбивати основний зміст, розділи, теми, труднощі, що можуть зустрічатися при вивченні цього матеріалу, прийоми, що полегшать засвоєння матеріалу. Потрібно скласти найзручнішу, раціональну й оптимальну програму, якою могли б користуватися інші учні». Потім програма виноситься на загальне обговорення.

 

Прийом «Цікаві історії». Учням дається наступна інструкція: «Ознайомтеся з навчальним текстом. Виділіть і випишіть у стовпчик ключові слова цього тексту. Придумайте смішну історію, у якій усі ці слова послідовно, одне за одним, зав’язані в якусь осмислену, можливо і неймовірну історію». Потім конкурс проводиться на найоригінальнішу і цікаву історію на основі цих слів. Після конкурсу пропонується відтворити первісний навчальний текст, спираючись тільки на свої ключові слова. Перемагає той, хто переказує текст найбільш близько до оригіналу.