Збереження звичаїв та традицій українського народу є одним із завдань Школи успіху, звичаїв та родинних традицій. Тому проведення виховних заходів саме такої спрямованості є невід'ємною частиною виховного процесу.

     13.12.2016 р. в школі відбулися Андріївські вечорниці. Підготувала і провела їх учитель математики, класний керівник 7-го класу Шмадюк Марія Василівна. 

     Юні актори подарували глядачам багато веселих хвилин.

Андріївські вечорниці

ХІД ЗАХОДУ

Ведуча.

 Серед осінньо-зимових свят виділяється, мабуть, найцікавіше — свято Андрія Первозванного, чи, як його ще називають у народі, Калита. Свято припадає на 13 грудня і є логічним продовженням молодіжних гулянь, де юнаки й дівчата шукали собі пару для майбутнього подружнього життя.

До прийняття християнства свято називали Калитою. Потім назва була замінена на свято Андрія Первозванного. За стародавньою християнською легендою, апостол Андрій Первозванний проповідував християнство в Царгороді, на узбережжі Чорного моря, та на околицях Києва. У літописі, що датується XIII століттям, знаходимо такий переказ (читає). У нашому селі Великий Ходак збудована і освячена капличка Андрія Первозванного.

Андрій навчався у Синопі. Коли прийшов до Корсуня, побачив, що з Корсуня близько до Дніпрового гирла. І пішов у Дніпрове гирло. Відтіль поплив угору Дніпром, став під горами на його березі. Уставши вранці, сказав учням, які були з ним: «Чи ви бачите ці гори? На цих горах засяє ласка Божа і буде великий город, і Бог збудує багато церков». І вийшов на ці гори, поблагословив учнів своїх і поставив хрест, і, помолившись Богові, зійшов із цієї гори, де опісля був Київ. І поплив угору Дніпром...

Таким чином, як переповідає переказ, апостол Андрій першим приніс християнську віру в Київ. Так, на честь Святого Андрія Первозванного і виникло свято.

Звичаї та обряди, що пов'язані з днем цього Святого, мають дохристиянський характер: ворожіння, заклинання, ритуальне кусання калити (коржа з білого борошна).

Завіса. Світлиця. На столі глечики, миски з їжею.

 

Господиня.

 Господи, господи! Як подумаєш, коли це ми дівували, зачуєш де-небудь вечорниці, так аж тини тріщать. А тепер... Чекають, поки ніч настане. Ні, що не кажіть, а світ змінився. Ось, хоч би й хлопці, які ж вони тепер? Тьху на їхній хист, та й годі! Чи такі були колись? Як налетять, було, та що орли-соколи! А зараз що? Потупоче на одному місці, повихиляється, покорчиться, ніби його судороги схопили, а ти навіть не відчула, що з хлопцем танцювала...

От незабаром треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ой-ой-ой, куди це все поділось? А, хоч заспіваю пісню, згадаю молодість.

Співає пісню.

Хтось стукає в двері. Чути сміх.

Господиня схоплюється з місця, бере в руки хліб на рушнику,

який лежав на столі.

 

1-а дівчина

Добрий вечір вашій хаті, уклін господині!

Чи веселі вечорниці у нас на Вкраїні?

 2-а дівчина

Добрий вечір вам, господине, і вам. молодиці.

Чули, що в оцій хаті будуть вечорниці?

Господиня

Добрий вечір, добрий вечір, любі гості! Просимо, просимо.

Аби щастя було в хаті,

Аби ми були багаті,

Аби було любо, мило,

Аби всі були щасливі!

В нашій хаті ради гостям!

Дівчата сідають на лавках біля столу. 

3-я  дівчина

 А які пахощі! Напевно, щось смачне. Дівчата хапають усе зі столу.

4-а дівчина 

Годі-бо, дівчата, почекаймо на хлопців. А ви, паніматко, чому сумні, самі співаєте?

Господиня

 А то ж сама. А ви б хотіли, цокотухи, щоб на вас уже тут хлопці чекали, в танок взяли, розвеселили? Гай-гай! Минув той час.

5-а дівчина

 Дівчата, а ми самі почнемо вечорниці, нехай їх завидки беруть. Починаймо пісню.

Співають пісню « сорочка мамина».

 Мені сорочку мама вишивала,

Неначе долю хрестиком вела,

Щоб я лихих стежинок не шукала,

І до людей привітною була.

"Виконуй, доню, – мама говорила, –

Закони Божі, істини прості,

Не зраджуй землю, що тебе зростила,

Не залишай нікого у біді".

Приспів: (2)

А сорочка мамина – біла, біла,

А сорочка мамина – серцю мила

А сорочка мамина зігріває, 

Я її до серденька пригортаю.

Літа, неначе птахи, пролітають,

Вже донечки, як квіти навесні,

Я їм сорочку білу вишиваю,

Як вишивала матінка мені.

"Виконуй, доню, – мама говорила, –

Закони Божі, істини прості,

Не зраджуй землю, що тебе зростила,

Не залишай нікого у біді".

Приспів: (2)

На тобі сорочечку білу-білу,

На тобі сорочечку серцю милу,

Будеш її зранечку зодягати,

Буде тобі серденько зігрівати.

А сорочка мамина – біла, біла,

А сорочка мамина – серцю мила

А сорочка мамина зігріває, 

Я її до серденька пригортаю.

 

Чути стукіт у двері.

1-а дівчина

 Ой, дівчата, хлопці вже йдуть. 

1-й  хлопець 

(стукає). Пустіть до хати.

 2-а дівчина

 Гарненько попросіть.

Знову стукіт.

3-я  дівчина 

Агов... Хто такий?

2-й хлопець

Пес рябий, баран круторогий, ведмідь клишо¬ногий, пустіть до хати.

4-а дівчина

Не пустимо до хати,

Бо вас дуже багато. 

3-й  хлопець (знову грюкає)

Пустіть ліпше,

А то буде гірше.

 5-а  дівчина

А візьмемо рогатини,

Поламаємо ваші спини. 

5-й  хлопець

Бігла курка ряба,

Перебита нога,

Хто, хто перебив?

Чотири лозини, п'ята палка,

Виходь до нас, Наталка!

Нашу кішку деруть,

Тобі палку дадуть. 

1-а дівчина

Назарко, Назар пішов на базар,

Купив порося, воно вирвалося. 

1-й   хлопець

Дівчатоньки, голуб'ятоньки, та ми не при¬йшли сваритися, а миритися, гостинці принесли.

2-а дівчина 

Дивіться, дівчата. А то з ким прийшов наш Степан на вечорниці?

2-й  хлопець

 Дівчата! Та ви що забули? Та ж сьогодні Андріїв день! Балабухів уже напекли?

3-я  дівчина

 Ай справді, дівчата, сьогодні Андріїв вечір.  

Господиня

 Хоч не знаємо, звідки ви — чи з полудня, чи з півночі — в нашу хату забрели, просимо, просимо всіх-всіх сісти і разом пісню заспівати.

Хлопці входять і сідають поміж дівчатами

 4-а  дівчина

Андрію, Андрію на тебе льон сію.

Ой, Андрію, візьми тарілку.

Ой піди до льоху,

Принеси гороху. 

Горох кипить, а Андрій рипить... 

Горох збігає, а Андрій з хати втікає.

 Горох на миску, Андрій на ложку.

Хлопці сміються, а Андрій штовхає когось із хлопців.

3-й   хлопець

Ой, Наталочко, Наталко,

Бери-но качалку,

Добре тісто качай,

А нам пампушки подавай. 

4-а   дівчина 

Гаразд. Тільки заспівайте та розкажіть, де були. 

Хлопці будем жити

 Заплітає русі коси весна

І дає мені надію вона

На добро, на зерно, на любов

І зорю, яка засяє знов.

Що є в світі краще за життя?

Заспівайте, як співаю я,

Про добро, про зерно, про любов

І зорю, яка вітає знов.

Приспів:

Хлопці будем жити, |

Будемо любити,     |

І життя, і любов   |

Будем боронити!    | (2)

Не корися долі в час біди,

Допоможе нам усім завжди

І добро, і зерно, і любов,

Та зоря, яка засяє знов!

Приспів. (2)

4-й  хлопець

Розкажи, Назарку,

Як втікав від дядька,

А відчинив хвірточку,

Чи дістав хворостинкою?

 5-й   хлопець

А що в дядька?

У дядька собака п'яний

В червоних штанях лежить на санях.

Хотів штани зняти,

Щоб хазяїну віддати. 

1-й   хлопець

Як собака п'яний,

Не були б штани рвані. 

5-й  хлопець   

А й справді!

Подерлись на мені штани.

Як не маєте віри,

Подивіться на діри.

Показує свої штани.

1-й   хлопець

 А я таки забути не можу, як Антон у дядька Василя крав козу.

2-й хлопець

Антон козу веде,

 Антонова коза не йде, 

Він її уздою - 

Вона його гузою;

 Він її віжками – 

Вона його ріжками. 

3-й  хлопець

Його дядько догнав і козу відібрав. 

4-й  хлопець

Тоді ми ледве сюди втекли! 

5-й  хлопець

Ось так ми сюди і попали! 

1-а  дівчина

 Тітонько, а як колись Андріїв вечір святкували?

Господиня

 У цей вечір дівчата ворожили: яка доля чекає, коли вийде заміж, хто буде ЇЇ суджений.

2-а  дівчина. А хіба можна вгадати свою долю?

 3-а  дівчина. Не вірю я у ворожіння. 

4-а дівчина. А ви колись ворожили, тітонько? 

Господиня. Авжеж, пам'ятаю, як напекла коржів та закликала собаку небіжки Варвари (царство їй небесне), так він зразу мого й злизав. Так ото я й вийшла заміж за свого Петра.

5-а дівчина

 Дівчата, давайте й собі напечемо балабухів. Тітонько, борошно маєте? А вода є?

Господиня. Е, дівчата, не на звичайнісінькій воді замішуються балабухи, треба ту воду в роті приносити з джерела, щоб не засміятись, і на тій воді замісити тісто. Тож прошу, дівчата, воду носити.

Проводиться гра «Принеси воду».

1-а дівчина. Василю, а твій пес добре зголодніє, поки ми напечемо, поїсть усі балабухи.

2-а дівчина. Дівчата, ідемо пекти!

Двоє дівчат ідуть за куліси.

1-й хлопець. Поки дівчата напечуть балабухів, давайте потанцюємо, та так, щоб аж живчики задрижали.

Лунає музика.

Дівчата. Тітонько, а які танці танцювали колись на вечорницях? Може, нам покажете?Господиня показує, і вони танцюють декілька танців. Вбігають дівчата з балабухами.

1-а дівчина. Ось, напекли, а які гарні! Давай розкладемо. Галю, ти наготувала папірці з іменами? 

Галя. Наготувала.

Розкладають, приводять собаку до балабухів.

2-а дівчина. Ой, мого першого з'їв.

Господиня. Мабуть, тобі першій заміж йти.

Дівчата. Галю, йтимеш заміж, то нас за головних дружок проси.

Галя. Добре, добре.

3-я дівчина. А давайте ворожити на тарілках. Мені бабуся розказувала. Під тарілки кладеться мірта, перстень, ключ, лялька.

Господиня. Дівчата! А тепер йдіть і вгадуйте свою долю.

4-а дівчина. Мірта — ще походиш в дівках. Лялька — зрадить тебе твій милий. Ключі — бути тобі господинею. Перстень — незабаром весілля.

Бажаючі гадають на тарілках.

5-а дівчина. А зараз, хлопці, ворожіння для вас. У миску з водою кидають свій перстень, задумують бажання, і якщо дістануть зубами, то бажання здійсняться! Хто хоче спробувати? Йдіть, хлопці.

Ворожіння для хлопців.

Господиня. А за мого дівування були такі, що викликали духів.

1-а дівчина. А як можна викликати духа? Мабуть, злий приходить?

Господиня. 0 12 годині ночі ставали перед дзеркалом, запалювали свічку, робили певні рухи свічкою і говорили: «Суджений, ряжений явись до мене, жаданий». І в дзеркалі з'являвся образ хлопця.

2-а  дівчина. А голос було чути? Чи нічого не говорив?

Господиня. Були й такі, що голос чули. Запитає дівчина, чи швидко заміж вийде, а голос промовляє: «Вийдеш!» А голос такий глухий, наче з-під землі.

3-я  дівчина. Ой, як страшно, аж волосся дибки стає.

Господиня. Та цур йому (хреститься). А вам краще Баба Палажка щось веселеньке розкаже.

Входить Баба Палажка. В раю річка сметани тече. Над річкою дерева, замість листя – гречані вареники:пухкі та свіжі, ніби щойно з печі. Під тими деревами люди лежать, і як тільки котрий їсти захоче – рота роззявив, а вареник з дерева та в сметану – бовть! Винирнув, перевернувся, а тоді прямісінько в рот, тільки встигай жувати. Вирішила я і собі пристати до них. Підходжу до крайнього – таке розпаслось, що й дихати йому важко, питаюсь: «Чи не можна, пане-брате, й мені коло вас тут прилягти?» а він – луп очима та й каже:  «А ти хто така твій батько чим займався?»

- Та звісно, хлібороб. А він як визвірився на мене: «Іди звідси, тут самі нероби лежать!»

Дід Петро. Це ти про рай розказувала, а ось послухайте про пекло! Іду я, іду, дійшов до самісінького пекла. Дивлюсь: скрізь темно і смола ніс забиває. Дивлюся – сидять чоловіки і смола в них із носа, і з рота сиплеться. Я питаю,  що це з вами. А один каже: «Це через те, що на тім світі табак курив і полюбляв сміятися». Я скоріше від них, а далі ще гірше. Тут людей стільки, та все в казанах зі смолою варяться, а сморід такий іде, що аж в носі крутить. «За що вам така кара? – питаю. «А через те, що колись брехали, уроки в школі пропускали, людей старших не поважали.» Я  як злякався, так одразу і прокинувся, та скоріше до вас, на вечорниці.

Баба Палажка. Доста Петре тих небилиць, послухайте, як за мого дівування ворожили : при свічці палили папір і на стіні відбивались різні видіння.

4-а дівчина. А що ви тоді побачили?

Баба Палажка. Пам'ятаю, як сьогодні, підпалили ми папір і чекаємо, на що перетвориться. Загас папір, я бачу — переді мною — замок великий на горі, а кругом густо дерев. А з гори, себто з того замку, на коні їде вершник, так і напливає на мене. І молодець стрункий такий! Хоч я і не вірила у ворожіння, але зі своїм Петром добре живемо.

5-а дівчина. Дівчата, давайте ворожити.

Одна дівчина приносить свічку, папір зминають, кладуть на тарілки, запалюють свічку, гасять світло. Дівчата підпалюють кожна свій папір.

Баба Палажка (підходить до дівчат). Ой, дивний у тебе малюнок відбився. Що це: наче карета гарна, ніби казкова. Це твій наречений, їде лісом... Мабуть, чужий буде, не з нашого села.

1-а дівчина. Дівчата, а в мене світлиця, бачите, наче два вікна, стіл, а за столом двоє.

2-а дівчина. То ти, напевно, з Іваном, тітки Василини сином.

3-я дівчина. До якого щовечора виходиш?

Усі сміються.

А що це означає?

Баба Палажка. Не що інше, як козак молодий, та ще й з шаблею.

4-а дівчина. Точнісінький Микита, бо дуже товстий.

5-а  дівчина. Та то замість шаблі палиця, щоб твого собаку відганяти.

Сміються.

1-а дівчина. Ой, лишенько! Дівчата, нема нічого, одна темна пляма.

2-а дівчина. Та це ж скриня.

3-я дівчина. Ой, тільки не видно, чи повна.

4-а дівчина. Звісно, що повна, будеш багата.

2-й хлопець. Дівчатонька, досить ворожити, краще заспівайте, а ми вам поможемо.

Співають.       

Ой, мій милий вареничків хоче,

Ой, мій милий вареничків хоче.

Навари, милая, навари, милая,

Навари, у-ха-ха, моя чорнобривая!

Та й дров же нема, милий мій, миленький,

Та й дров же немає, голуб мій сизенький!

Нарубай, милая, нарубай, милая,

Нарубай,у-ха-ха, моя чорнобривая!

Та й сили ж нема, милий мій, миленький,

Та й сили ж немає, голуб мій миленький!

Помирай, милая, помирай, милая,

Помирай, у-ха-ха, моя чорнобривая!

А з ким будеш доживати, милий мій, миленький?

Так з ким будеш доживати, голуб мій сизенький?

Із кумой, милая, із кумой,  милая,

Із кумой, у-ха-ха, моя чорнобривая!

Так підем же додому, милий мій, миленький,

Вареничків наварю, голуб мій сизенький!

Не балуй, милая, не балуй, милая,

Не балуй, у-ха-ха, моя чорнобривая!                                     

3-й хлопець. Дівчата! І що, це все?! Більше нічим сьогодні нас не почастуєте?

Виходять дві дівчини.

Дівчата. Зараз, зараз, із цим ворожінням ми й забули!

1-а  дівчина.

Милі гості, просимо сісти,

Вареники будемо їсти.

Вареники не погані,

Вареники у сметані. 

4-й  хлопець.

Дівчино Оксано! Відгадай загадку.

Як вгадаєш, вийдеш заміж.

Не вгадаєш — погуляєш.

Максим. Бачимо дівчатка, що готувати ви вмієте, може ще й кмітливі давайте перевіримо

1. Що росте догори коренем? 

(Бурулька)

2. Всі його люблять, всі його чекають, а хто на нього подивиться — кожен скривиться 

(Сонце)

3. Є на світі кінь — всьому світу не вдержати. 

(Вітер)

4. Зубів не має, а кусається. 

(Кропива)

5. Коло вуха завірюха, а у вусі ярмарок. 

(Вулик)

6. Хоч має вухо, а не чує. 

(Голка)

7. Хто завжди правду каже? 

(Дзеркало)

8. Книжки читає, а грамоти не знає. 

(Окуляри)

9. Що з землі легко піднімеш, та далеко не закинеш? 

(Пір'їна)

10. Є шапка, але немає голови; є нога, але без черевика. 

(Гриб)

5-й хлопець.

 Погуляйте ще, дівчата. А то дуже заміж хочете.

Господар. Дівчата! А я знаю, котра заміж швидше вийде. Ану, роззувайтеся. Хлопці, допоможіть.

Проводиться гра «Чоботи». Переставляють чоботи до порога: чий перший стане на поріг, та перша заміж вийде.

2-а дівчина.

В кожній хаті на Вкраїні

Вареники варять нині.

Це вареники знаменні,

Як їх родичі пельмені.

Вас чекають у макітрі

Вареники дуже ситні -

Білолиці, круглолиці,

Із добірної пшениці. 

1-й  хлопець.

 Е, ні! Так діла не буде. Що це таке: вареники із сиром та задарма.

Давайте зробимо так: хто проспіває один рядок із пісні, в якому згадується верба чи калина, тому дамо вареник.

Проводиться гра, переможців пригощають варениками.

Господар. 

Хлопці! Дівчата! Ну ж бо всіма заспіваймо 

                                         Лише у нас на Україні

1) Де така ще є земля, щоб дерева так родили, 

Де така ще є земля, щоб дівчата так любили, 

Запитаю я у журавля, де на світі є така земля 

(приспів) 

Лише у нас на Україні  

Росте калина при долині, 

Вода джерельна з небом синім 

Лише у нас на Україні 

2) Де така ще є земля, білі лілії в ставочку, 

Де така ще є земля, соловейко у садочку? 

Дикі гуси запитаю я, де на світі є така земля 

(приспів)  

3) Де така ще є земля, щоб дівчата мали вроду, 

Де така ще є земля, щоб казацького роду, 

Вільний вітер запитаю я, де на світі є така земля 

 (приспів x3)

2-й хлопець

Досить сидіти, хлопці, йдемо ще хвірточки познімаємо.

3-й хлопець.

 Дякуємо господині за теплу хату, а молодик дівчатам — за стіл багатий, а дядькові Гнату — за свято, де гостей багато.

Господиня. Дівчатка, як підете додому і дійдете до перехрес¬тя двох доріг, то запитуйте у зустрічних чоловіків їхні імена. За повір'ям, ім'я першого зустрічного буде ім'ям судженого. І ще не забудьте взяти із собою по дві ложки — завтра мені повернете. Як підете до тога, перехрестя, вдарте об ложку і кричіть: «Загавкай».

собачко, і завий, завий, сірий вовче». А потім голосно скажіть: «Суджений, прийди до мене». Якщо почуєте сміх, крики, то це знаменує добру долю. Дівчата, запам'ятайте, що сни на Андрія — віщі. Спати лягайте не там, де завжди. Під ліжко поставте на ніч миску з водою, покриту зверху соломинкою або дощечкою, що імітує місток. У сні побачите судженого, який вас і переведе через цей місток.

Ведуча

Дорогі друзі! Ми раді, що сьогодні не було байдужих, що наші вечорниці допомогли вам оцінити культуру, традиції нашого талановитого українського народу.